"Жінки зі сталі"- рідні полку Азов і їх Рада

Дружини, сестри та матері українських військових, які захищали Маріуполь, зокрема завод "Азовсталь", заснували організацію із захисту прав українських військовополонених.

Жінки, у яких сталеві чоловіки, сталеві нерви та терпіння. Їхнє бажання повернути своїх рідних додому вище за страх та невідомість. Жінки активно спілкуються із громадськістю, дають інтерв`ю, щоб світ розумів що відбувається, допоміг бійцям вибратися з пекла. Тил, якого заслуговують наші воїни!

"Я дружина бійця полку "Азов" і контактний номер Ради дружин і матерів захисників України – це мій особистий номер. На цей номер мій чоловік востаннє вийшов на зв'язок 17 травня. Наразі невідомо, де він, що він, чи не закатований він, чи не піддається тортурам", – заявила Наталія Зарицька, дружина бійця полку "Азов".

За її словами, 17 травня чоловік написав їй, що з 32 людей взводу 24 загинуло, 17 з 24 загинули за раз, коли під час авіанальоту була скинута фосфорна бомба. Тоді всього загинуло 70 бійців, вісім вціліло, з них сім мало поранення різного ступеня тяжкості.

"У таких умовах тривали 80 днів оборони Азовсталі. Наші хлопці героїчно виконали наказ. Наступним був наказ скласти зброю і зберегти життя. Ми завмерли на певний час у чеканні. Але дива не сталося. Ми шоковані, але не можемо бездіяти", – наголосила вона.

Наталка Зарицька закликала якнайшвидше повернути бійців "Азова" додому. Жінки та матері "азовців" оголосили про створення Ради дружин і матерів захисників України "Жінки зі сталі". Рада буде медіатором між людьми та владою.

"Нас просили мовчати, щоб не зашкодити. Але не треба думати, що історія героїв Азовсталі завершена. Їм потрібна підтримка, їх потрібно повернути додому. Я закликаю всі організації, суспільство, всіх блогерів говорити про героїв Азовсталі дуже голосно", – заявила Тетяна Харько, сестра Сергія Волинського, командира 36 окремої бригади морської піхоти.

Сестра майора Богдана Кротевича, начальника штабу та першого заступника командира полку "Азов", Сандра Кротевич і собі додала, що родина не знає, де її брат і в якому він стані. Вона наголошує, що евакуація з Азовсталі – це не повернення українських військових додому.

Із Сандрою погоджується Олена Чорнобай, дружина військовослужбовця Донецького прикордонного загону: "Ми розуміємо, що вирішення питання повернення мого чоловіка з рук ворога можливе лише із допомогою з-за кордону, командування та народу України. Військовослужбовці – це люди. Ми закликаємо дотримуватися Женевської конвенції. Ми вимагаємо повернути тіла загиблих воїнів і врегулювати питання безвісти зниклих. Ми закликаємо повернути наших хлопців додому, до їх рідних і сімей".

Наталія Зарицька підсумувала, що наразі вона не бачить активних дій від Червоного Хреста.

"Востаннє представник Червоного Хреста просто повідомив мені, що чоловіка евакуювали з Азовсталі. Ані де він знаходиться, ані в якому стані, мені не відповіли. Я навіть не знаю, чи є зараз представники Червоного Хреста на тій території, де перебуває мій чоловік", – сказала вона.